Три місяці тому чоловіка призвали до лав ЗСУ.
Служив він в десантно-штурмових військах.
Загинув 8 серпня 2024 року.
41-річний Олексій Дьяконов–Гапін виріс у селі Заборознівці на Кам’янеччині. Там і закінчив школу, а після навчався в училищі у Говорах на Хмельниччині. До мобілізації працював електрозварювальником. Декілька місяців тому його призвали на службу в ЗСУ. Чоловік виконував завдання у складі десантно-штурмової бригади. 8 серпня 2024-го його життя обірвалося. Нині рідні, друзі, сусіди прийшли віддати останню шану загиблому Герою.
«У нього завжди була посмішка на обличчі»
Прийшла попрощатися із Олексієм його сусідка із Заборознівців Руслана. Жінка розповіла: коли Олексій був маленьким, його родина, а це батько, мати та старший брат, переїхали із Херсона на Кам’янеччину. Сім’я була дружна, привітна до всіх, доброзичлива. Батько помер рано, тому вся відповідальність впала на плечі синів. Вони доглядали за матір’ю, виконували роботу по господарству. Руслана каже: Олексій був дуже працьовитим.
Відео дня
– Що я пам’ятаю так це те, що він постійно працював. Батько дуже рано їх помер, був хворий і він помер, і ці хлопці вони постійно у мами були: вони постійно доглядали за худобою, вони в городах працювали, косили. Він був дуже світлою людиною. Залишив по собі дуже гарного сина. Олексія я пам’ятаю дуже гарним та чемним хлопцем, – розповіла Руслана.
Зі сльозами на очах своїми спогадами про Олексія поділилася і Антоніна, сусідка загиблого Героя. Жінка розповіла: у нього завжди була посмішка на обличчі. Був дуже товариським, мав багато друзів. Допомагав і односельчанам, навіть сумки важкі донести. Про нього ніхто і слова поганого сказати не міг, адже це була дуже совісна, людяна й працьовита людина, – поділилася жінка. Потім він навчався у Говороському училищі. Однак часто приїжджав додому, допомагав матері і бабусі. Коли одружився – переїхав у Хмельницький. Великим щастям і радістю для нього, пригадує Антоніна, була його сім’я: дружина та син.
– З такою радістю приїхав в село, показав, що у нього є жінка. Зразу показав, що я маю жінку. Її представив одразу друзям, казав: «Дивись – це моя компанія». Це його все єство. Потім народився син, вні так тішився, так хвалився ним, він не міг нарадуватися тою дитиною, – поділилася жінка.
Три місяці тому Олексія мобілізували до лав ЗСУ. Після навчання він виконував завдання у складі десантно-штурмової бригади. Загинув захисник 8 серпня 2024-го. У нього залишилася матір, дружина та син. Поховали Героя на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. Олексію Дьяконову-Гапіну назавжди 41 рік.
Читайте також:
У Хмельницькому попрощались із захисником Олександром Сивульком
Трьох бійців з Хмельницького району відзначили посмертними нагородами. Імена
Загинули за Україну: двох захисників з Хмельниччини відзначили посмертними нагородами
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.