- Вони боролися за свободу з перших днів повномасштабної війни.
- Зібрали історії військових з Хмельницької області, які загинули 24 лютого 2022-го.
- Молодшому з них було 18 років.
24 лютого 2022-го року – день, що змінив долі багатьох українців. Хтось втратив на війні рідних. Хтось досі чекає на їхнє повернення чи хоча б звістку про те, що з ними все гаразд.
З перших днів повномасштабної війни українські військові борються за захист держави. Деякі віддали своє життя заради майбутнього України. Тож у цьому матеріалі згадуємо військових з Хмельниччини, які прийняли свій останній бій 24 лютого 2022 року.
Богдан Олексійчук та Олександр Зверев
Відео дня
24 лютого 2022 року, в перший день повномасштабної війни, загинули Богдан Олексійчук та Олександр Зверев.
Богдану Олексійчук було 22. Герой родом з Тарасівки, Кам’янець-Подільського району. Олександру Звереву назавжди 28. Він разом з Богданом Олексійчуком служив у складі підрозділів однієї з військових частин в Кам’янці-Подільському. Військові загинули під час вторгнення російських військ на території Херсонської області.
– Молоді хлопці жили, мріяли про майбутнє, будували плани. Війна вирішила інакше…І принесла в їх родини біль, сум і розпач. І навіть через два роки це все не стихає – воно продовжує боліти. Зобов’язані пам’ятати й шанувати. Слава Героям!, – додають в Кам’янець-Подільській міській раді.
Назар Кравчук
Назару Кравчуку було 22 роки. Навчався у НВО №28. Ще будучи учнем, він любив футбол. Був гравцем клубу “Поділля”. Після закінчення школи вступив у Хмельницький торговельно-економічний фаховий коледж. Навчався на спеціальності “Облік і аудит”.
Ставши випускником, Назару пропонували працевлаштуватися у банк. Його мама, Наталія, розповідає, що син був проти цього. Мовляв, він виявив бажання стати військовим. Тож вже у липні 2020 року Назар підписав контракт на військову службу.
Внаслідок ракетного удару на Київщині Назар Кравчук був важкопоранений. Його та інших військових везли до медзакладу в Києві. У кареті “швидкої” лікарі проводили всі необхідні медичні маніпуляції. Проте врятувати хмельничанина не вдалося.
У Назара Кравчука залишилися батьки та молодший брат, з яким вони були дуже близькими. Хмельничанина поховали на Алеї слави, в мікрорайоні Ракове.
Богдан Заломський
Богдан Заломський був родом зі Старокостянтинова. Йому було 18 років. У березні хлопець мав святкувати 19-річчя. Проходив військову службу за контрактом. Розвідник-далекомірник.
Був призваний на військову службу 29 червня 2021 року Жидачівським РТЦК Львівської області. Загинув 24 лютого під час обстрілу командно-спостережного пункту у Луганській області. У Старокостянтинові в нього залишились батьки.
– 24 лютого, від руки російського окупанта героїчно загинув військовий з Хмельниччини Богдан Заломський… Навічно 18… Герою України Слава і Вічна Пам’ять… Всім рідним, близьким Богдана, батькам, всім друзям, побратимам щирі співчуття… , – пишуть на сторінці “Книга пам’яті полеглих за Україну”.
Євгеній Висльовський
Євгеній Висльовський родом з Нової Гути, що в Кам’янець-Подільському районі. Йому було 23 роки. Навчався у Вільховецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Закінчив Хмельницький економічний університет. Про це розповідають в Новоушицькій громаді.
Захисник служив у 48-ій інженерній бригаді. Загинув 24 лютого на Херсонщині внаслідок поранення грудної клітини.
Володимир Савчишин
Військовий родом з селища Сатанів. Навчався у місцевій школі. Згодом в Національному університеті «Одеська морська академія». Був кадровим військовослужбовцем. Спочатку служив у Криму. Після окупації півострова російськими військовими виїхав на Миколаївщину. Там продовжив службу в Очакові. У вільний час захоплювався майструванням виробів з дерева.
Володимир служив у 8-му дивізіоні кораблів охорони рейду Військово-морських сил ЗСУ. У 2020-2021 роках виконував бойові завдання на території ООС. На момент повномасштабного вторгнення чоловік був командиром катера «Рівне», – повідомляють на платформі пам’яті «Меморіал»
Загинув 24 лютого 2022 року під час виконання службових обов’язків внаслідок ворожого ракетного удару по місту Очаків на Миколаївщині. Військовому назавжди 33 роки.
Вадим Розум’як
Вадим Розум’як був родом з села Ластівці Кам’янець-Подільського району. Йому було 21.
Як повідомляли раніше у Жванецькій громаді, захисник служив у 59 ОМПБр. Загинув 24 лютого. Вдома у Героя залишилася сім’я – батько, мати та сестра.
Віктор Кузьмін
Віктор Кузьмін народився і виріс у Судилкові на Шепетівщині. Навчався у місцевій школі. Здобув вищу військову освіту в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського
Чоловік був підполковником 96-ї Київської зенітно-ракетної бригади. Загинув у перший день вторгнення, на Луганщині. У нього залишилася дружина та двоє дітей.
– Життя Віктора обірвалося, як струна, у перший день війни з російським агресором. Він загинув на сході країни під містом Сватове Луганської області, захищаючи Україну від ненависного ворога, будучи вірним присязі та уособлюючи в собі найкращі якості офіцера і оборонця рідної землі, – повідомляли в громаді.
Дмитро Коломієць
Льотчик-винищувач Дмитро Коломієць відволік на себе вогонь ворожої авіації в перший день російського вторгнення. Офіцер свідомо пожертвував власним життям, щоб врятувати побратимів. Був збитий літаком ворога поблизу села Кринцілів Сатанівської ОТГ Хмельницької області.
Майор Дмитро Коломієць – нащадок армійської династії. Його дитинство промайнуло на аеродромах та в гарнізонах, адже батько Дмитра теж був військовим льотчиком. Та й бабуся служила у зенітних військах під час Другої світової, отримала безліч нагород, була сміливою та рішучою.
Попри різноманітні захоплення музикою, технікою, байдарками, на першому місці для Дмитра завжди були літаки. З відзнакою він закінчив Чернігівське льотне училище, бо зі слів батька знав наскільки важливо у авіації бути професіоналом. Дмитро все впевненіше почував себе за штурвалом та швидко став справжнім асом. Служив льотчик на Житомирщині, опанував літаки Су-27, МіГ-29, Л-39.
В Героя залишились донька та дружина.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.